Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 квітня 1920 (субота)

Літин, Подільської губернії. Наказ команданта 2-ї галицької бригади Ю. Головінського і начальника штабу А. Ерле про розрив ЧУГА з більшовиками та її перехід на бік армії УНР. Друга і третя бригади ЧУГА, які виступили проти Червоної армії, наштовхнулись на нищівний удар підрозділів охорони 45-ї стрілецької дивізії і кіннотників кавбригади Г. Котовського. Частину війська більшовики роззброїли у Вапнярці і Крижополі, решту – в районі Томашполя.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – С. 371 – 373; Гражданская война на Украине 1918 – 1920. Сборник документов и материалов в трех

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7