Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 квітня 1920 (вівторок)

Розпорядження Головного комісара УНР К. Лоського про те, що всі керуючі державними інституціями повинні подбати при найм вчителів української мови для навчання співробітників. Оплату праці вчителів передбачалося здійснювати за рахунок вирахування 30% із платні урядовців, які не знають української мови до тих пір, доки вони не оволодіють державною мовою.
ЦДАВО України. – Ф. 2582. – Оп. 2. – Спр. 22. – Арк. 30 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7