Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 травня 1920 (субота)

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Прибуття до міста Головного отамана військ УНР С. Петлюри. До начальника Польської Держави Ю. Пілсудського С. Петлюра надіслав телеграму, в якій висловив “глибоку віру, що пролита обома арміями кров на полі боротьби за волю і незалежність наших республік ще міцніше скріпить оба народи в їх братерськім співжитті”. У відповідь Ю. Пілсудський привітав Головного отамана військ УНР С. Петлюру “в границях Вітчизни” і побажав “якнайкращих успіхів в переконанню, що порозуміння поміж республіками… принесе славу і тривалий добробут обох народів”.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 5 травня;Громадське слово (Київ). – 1920. – 19 травня; Хвиля (Вінниця). – 1920. – 15 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7