Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 липня 1920 (п’ятниця)

Закон Директорії УНР “Про українські церковні братства”, згідно з яким українські церковні братства утворювалися за волею церковних громадян для розвитку місцевого життя Української автокефальної православної церкви. Для заснування церковного братства був потрібен статут, підписаний сімома членами-закладчиками, який надсилався ними з повідомленням про утворення братства до Єпархіальної Церковної ради, а від братств єпархіальних – до міністерства ісповідань
ЦДАВО України. – Ф. 1065. – Оп. 2. – Спр. 51. – Арк. 30 – 30 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7