Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 грудня 1920 (вівторок)

Москва (Росія). Голова РНК РСФРР В.І. Ленін та голова РНК і нарком закордонних справ УСРР Х.Г. Раковський підписали “Союзний робітничо-селянський договір між РСФРР і УСРР”. Визнаючи незалежність і суверенність кожної з договірних сторін, РСФРР і УСРР вступали між собою у військовий і господарчий союз, згідно з яким передбачалося об’єднання таких комісаріатів: воєнних і морських справ; зовнішньої торгівлі; фінансів; народного комісаріату шляхів сполучення; праці; пошти і телеграфу; Вищої ради народного господарства. Договір було ратифіковано наступного дня VІІІ Всеросійським з’їздом рад, а 2 березня 1921 р. – V Всеукраїнським з’їздом рад.
Съезды Советов РСФСР в постановлениях и резолюциях: Сборник документов. – М., 1939. – С. 183 – 184.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7