Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 січня 1920 (понеділок)

Харків, Харківської губернії. Перше засідання Організаційного бюро по відбудові промисловості на Україні (Промбюро) під головуванням В.Я. Чубаря з представниками главків і центрів Вищої ради народного господарства (ВРНГ), відряджених на Україну з Москви в справі націоналізації та відбудови промисловості. Завданням Промбюро було надавати допомогу губернським і повітовим раднаргоспам у їхній організаційній роботі через своїх уповноважених, фінансування промислових підприємств, якими відали раднаргоспи. Відповідними актами було підтверджено статус раніше націоналізованих підприємств. В січні для керівництва основними галузями промисловості України були утворені Центральне правління кам’яновугільної промисловості Донбасу (ЦПКП), Всеукраїнська комісія по цукровій промисловості (Всеукркомцукор), в лютому – Центральне правління важкої індустрії (ЦПВІ).
Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 506 – 508.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7