Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 січня 1920 (понеділок)

Варшава (Польща). Засідання членів уряду УНР за участю голови Директорії С. Петлюри, на якому заслухано доповідь міністра праці О. Безпалка про діяльність уряду на Україні, становище на Україні, рішення уряду скликати предпарламент та про затвердження Брацлавської краєвої управи; обмірковано справу повернення на Україну міністерських апаратів, урядовців і громадян, що перебували на території Польщі. Після обмірковування питання про відносини України з Польщею визнано, що “посовування польських військ на Україну являється небажаним і шкодливим”, а тому дипломатична місія УНР мала докласти зусиль для того, щоб “застерегти поляків від офензиви на Україну”.
Симон Петлюра. Статті, листи, документи. – Т. ІІІ. – К., 1999. – С. 173 – 175;Громадська думка (Львів). – 1920. – 15 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7