Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 березня 1923 (субота)

Харків. Відділ мистецтва Головполітосвіти скасував губернські репертуарні комісії та створив Центральну науково-репертуарну раду для контролю за репертуаром театрів. Комісія мала щомісячно затверджувати репертуар театрів та складати списки рекомендованих і заборонених до постановки п’єс. Частка революційних п’єс у репертуарі робітничих театрів за рішенням колегії Головполітосвіти мала складати 60%, хоча нарада науково-репертуарної комісії з працівниками політосвіт, культпрацівниками робітничих театрів і режисерами професійних театрів визначила її у розмірі 30%.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 11 березня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6