Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 березня 1923 (середа)

Київ. Створено губернську раду по боротьбі з проституцією та венеричними хворобами, до складу якої увійшли представники губернської ради профспілок, жінвідділу КП(б)У та відділів по охороні праці і робітничої медицини при виконкомах рад. На раду покладалися завдання контролю за дотриманням 10% броні жінок на виробництві й за лікуванням венеричних хворих у поліклініках “Робмеду”. Вона також мала допомагати організації районних будинків для безробітних жінок і сприяти виявленню утримувачів кубел розпусти.
Пролетарская правда, 1923, 28 марта.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6