Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2-5 липня 1923 (понеділок - четвер)

Шахтинський округ. На трьох рудниках відбувся страйк, спричинений несвоєчасною виплатою зарплати, в якому прийняло участь 1,5 тис. шахтарів. Страйк проходив під гаслами “Хай живуть Ленін, Троцький і Зінов’єв!”, “Даєш получку і твердий курс рубля!”. Звучали й окремі вигуки “Радвлада добра, але без комісарів і комуністів!” Ініціаторами страйку виступили меншовик і група колишніх комуністів, яких підтримали 5 кандидатів КП(б)У і 50 членів КСМУ. Страйкарі намагалися захопити телефон для організації страйку на інших копальнях. Страйк було припинено за умовою “скликання робітничої конференції для вирішення питання своєчасної виплати заробітної плати й обрання комісії для відрядження до Москви.”
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1753, арк. 60-61.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6