Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 вересня 1923 (п’ятниця)

Харків. Секретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь повідомив секретаріат ЦК КП(б)У про арешт 70 опозиційних представників інтелігенції, серед яких було 47 викладачів вищих навчальних закладів, у тому числі 43 професори. Частину репресованих було вислано за кордон, а решту – на Північ СРСР.
Архієрейський Д., Ченцов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр.: Погляд на проблему крізь архівні джерела. – К., 2000. – № 2/4. –

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6