Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 вересня 1923 (п’ятниця)

Харків. ВУЦВК ухвалив постанову про надзвичайні заходи по організації революційного ладу. Застосування цих заходів дозволялося виключно після оголошення надзвичайного стану – у випадку контрреволюційних заворушень та замахів на владу та її окремих представників, або одвертої загрози таких замахів і злочинів; масового саботажу або протидії законним розпорядженням влади громадянами; масових замахів на життя і майно громадян; порушення нормального укладу життя надзвичайним стихійним лихом; як засіб переходу до нормального життєвого ладу у місцевостях, що перебували у військовому стані.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 7 вересня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6