Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 вересня 1923 (середа)

Повідомлено про надання пільг на користування залізничним і водним транспортом певним категоріям робітників і службовців: звільненим за скороченням штатів для повернення на постійне місце проживання та відрядженим на роботу за нарядами Наркомпраці для проїзду до місця роботи; пенсіонерам соціального страхування та особам, які направлені на лікування органами Наркомздоров’я, а також жертвам соціального чи стихійного лиха, змушеним змінювати місце проживання. Пільговий 50% тариф поширювався і на членів родин робітників і службовців, звільнених за скороченням штатів, але у кількості не більше 2 чол., а також на провіз вантажу вагою не більше 2 пудів. Пільговий тариф не встановлювався на проїзд у м’яких та вагонах колишнього Міжнародного товариства.
Известия. Вечерний выпуск, Одесса, 1923, 19 сентября.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6