Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 листопада 1923 (середа)

Харків. ВУЦВК ухвалив постанову “Про потрібні заходи у справі допомоги демобілізованим червоноармійцям”. Засновано комісію допомоги демобілізованим червоноармійцям при Центральному комітеті допомоги хворим і пораненим червоноармійцям, інвалідам війни та демобілізованим при ВУЦВК. До складу комісії увійшли член президії ВУЦВК (голова) та представники Наркомсоцзабезу (заступник голови), Наркомвійськсправ, Наркомпраці та ЦКНС (Центрального комітету незаможних селян – Авт.). Аналогічні комісії організовувалися при губернських та окружних виконкомах під головуванням членів президій виконкомів. Комісії стежили за першочерговим наділенням демобілізованих червоноармійців землею, забезпеченням їх необхідним сільськогосподарським реманентом, посівним зерном та лісоматеріалами із місцевих фондів; наданням їм першочергової лікарняної й санітарної допомоги, а також допомоги при безробітті; забезпеченням їх позачерговим працевлаштуванням через біржі праці та позачерговим розміщенням їх дітей у дитячих закладах поряд із дітьми червоноармійців.
ЗУ України, 1923, № 38, Ст. 524.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6