Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Січень, 1 1932 (п’ятниця)

Харків. ЦК КП(б)У відкликав уповноважених, які не впоралися з покладеними на них обов’язками: Зимнюкова з Близнюківського, Козакова – з Новомиколаївського, Прохорця – з Новомиргородського, Сабсая – зі Знам’янського, Лазоришака – з Добровеличківського, Корнейка – з Троїцького, Бур’янова – з Бабанського, Шматова – з Оратівського, Гризо – з Плисківського, Голоштейна – з Петровського, Онищенка – з Теплицького району
«Пролетарий». – Харьков, 1932. – 2 января.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.