Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Червень, 16 1932 (четвер)

Спецкор газети «За харчову індустрію» повідомляв наркома землеробства СРСР Я. Яковлєва про те, що у Вінницькій області в Уманському районі з 39 сіл голодувало 36, в Бабанському – всі села. Від голоду опухло більше третини населення, багато селян померло через виснаження. В селі Фурманівка половина хат були зачинені – селяни виїхали за хлібом або померли. У селі Череповоди було 800 дворів, а з села виїхало 85 родин колгоспників та 90 – одноосібників, померло 152 господаря. В селі Рижавка з 909 дворів померло від голоду 80 сімей
Трагедия советской деревни: коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы. 1927–1939: В 5 т. – М., 2001. – Т. 3. Конец 1930–1933 гг. – С. 388–389.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.