Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень, 21 1932 (п’ятниця)

Село Мироцьке, Бородянський район, Київська область. Протокол засідання Бородянського райвиконкому. Вирішено повернути майно та хату Л. Самойленку, мешканцеві с. Мироцьке, продані за постановою Мироцької сільради від 20 серпня 1931 р., беручи до уваги його «не куркульське, а заможно-середняцьке господарство» та службу сина в територiальних частинах Червоної армії
Колективізація і голод на Україні. 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1992. – С. 561.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.