Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 січня 1921 (неділя)

С. Чернеччина Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. З метою боротьби з дезертирством і повстанським рухом селянського населення члени місцевого комнезаму взяли 90 заручників з родин селян, які ухилялися від служби в РСЧА. Арештувавши після цього 175 дезертирів, які з’явилися до комнезаму для врятування своїх родин, комнезамівці почали роззброювати односельців та захоплювати тих із них, які продовжували чинити опір більшовикам.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 4 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7