Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 січня 1921 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про дисциплінарну владу органів Центрального правління кам’яновугільної промисловості”. Органом покарання порушників трудової дисципліни визнавалися дисциплінарні товариські суди. За попередньою згодою профспілкових органів таке ж право тимчасово надавалося адміністрації підприємств і закладів. Останнім дозволялося накладати такі кари: догана з оголошенням або без оголошення; призначення на понадурочну працю не більше як на три дні й не довше як на чотири години в день; арешт з виконанням посадових обов’язків не більше, як на три дні; пересування на нижчу посаду; звільнення з переданням у розпорядження місцевого комітету праці для призначення на іншу мілітаризовану працю.
ЗУ України, 1921, Харків, Ч. 1, Ст. 14.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7