Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 січня 1921 (середа)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про допомогу євреям, що постраждали від погромів на Правобережжі. Президії ВУЦВК та РНК УСРР було запропоновано звернутися до єврейської бідноти із закликом проти еміграції. Наркомфіну пропонувалося створити фонд допомоги жертвам погромів, незважаючи на їх національність. Цупчрезкому (Центральне управління надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією і злочинами по посаді) доручалося звернути увагу на вербувальників емігрантів на Правобережжі. Військовому командуванню ставилося за обов’язок посилити охорону кордонів.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 10.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7