Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 січня 1921 (п’ятниця)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про постачання профспілок профпрацівниками та матеріальними засобами. Щодо постачання профпрацівниками було ухвалено, по-перше, провести до 1 березня облік теперішніх та колишніх профпрацівників, що працювали в партійних, радянських та військових організаціях; а, по-друге, на основі цього обліку здійснити мобілізацію колишніх профпрацівників на профспілкову роботу за такою рознарядкою: до Донецької губернії – 15 осіб, до Миколаївської, Харківської, Катеринославської та Кременчуцької по 10 осіб. По-третє, пропонувалося звернутися до Південного округу шляхів сполучення з директивою про мобілізацію не менше 200 колишніх профпрацівників для посилення профспілкової роботи на місцях.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 7, спр. 10, арк. 7.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7