Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 січня 1921 (понеділок)

Харків. Завершив роботу з’їзд керівників хімічної промисловості УСРР, скликаний хімічним відділом Української ради народного господарства за участю представників хімічних відділів губернських рад народного господарства, районних управлінь, заводських управлінь, найбільших заводів хімічної промисловості і профспілки хіміків. Прибуло 100 делегатів. Порядок денний: доповіді губернських відділів і районних управлінь про роботу на місцях; про роботу хімічного відділу Української ради народного господарства; організаційні питання; виробничі завдання профспілок та їх зв’язки з господарськими органами; про постачання промислових підприємств сировиною; про культурно-освітню роботу профспілок; про професійно-технічну освіту і виробничу пропаганду; нормування та преміювання праці.
Коммунист, Харьков, 1921, 23 февраля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7