Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 лютого 1921 (неділя)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про КСМУ. Зважаючи на суперечки з організаційних питань, що малися в КСМУ, було ухвалено позицію її ЦК, по-перше, щодо неприпустимості створення безпартійних колективів робітничої молоді як основи спілкової організації та перехідної форми; по-друге, про необхідність обережного прийому до спілки молоді з інтелігенції (за умовою кандидатського стажу); та, по-третє, про важливість політичної та організаційної роботи серед учнівської молоді. Для подолання ідеологічних суперечок, що малися, пропонувалося висвітлювати перед членами спілки різні точки зору з організаційного питання, проводячи їх обговорення на засадах свободи критики, вільного публічного усного та письмового викладення своїх поглядів. Здійснюючи керівництво ходом дискусії, ЦК КСМУ було введено за обов’язок обережно ставитися до нижчих інстанцій, допускаючи організаційне втручання лише у виключних випадках. В той же час ЦК КП(б)У пропонувалося надавати всіляку підтримку ЦК КСМУ в проведенні ідейної боротьби та подоланні ідеологічних ухилів.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13. арк. 21-22.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7