Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 березня 1921 (субота)

Харків. V Всеукраїнський з їзд рад прийняв постанову “Про закріплення землекористування“. Комнезамам та земельним органам поставлено за обов’язок, після введення зрівняльного селянського землекористування та відведення земель державним господарствам, закріпити земельні дільниці за трудовими господарствами, що їх обробляли, строком на 9 років. Там, де роботи по наділенню господарств землею не було проведено, пропонувалося їх терміново завершити, але за умовою, щоб вони докорінно не порушували меж селянського землекористуванням й сприяли б переходу до колективних господарств.
Вісті ВУЦВК, Харків. 1921, 5 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7