Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 березня 1921 (вівторок)

Харків. Президія ВУЦВК прийняла постанову про адміністративно-територіальні зміни Одеської і Миколаївської губерній. Вирішено прилучити до Миколаївської губернії волості Одеської губернії, що прилягали до р. Буг: Аннекракську, Іллїнську Велику-Коренихську, Варварівську, Петровську, Ковалівську, м. Очаків з його землями та хуторами. Прилучити до Миколаївської губернії частину Вознесенського повіту Одеської губернії, яка складалася з волостей Богодарівської, Воснятської, Ольгопільської, Вознесенської, Олександрівської. Прилучити до Одеської губернії південно-західні землі Миколаївської губернії: Липняжську, Тишківську, Новоархангельську, Надлакську, Вікторштадську.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7