Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 квітня 1921 (п’ятниця)

Тарново, Польща. Обрано новий комітет міністрів УНР. Прем’єр – В. Прокопович, його заступник і міністр юстиції – А. Лівицький, міністр військових справ – О. Павленко, міністр закордонних справ – А. Ніковський, міністр внутрішніх справ _ А. Білинський, міністр земельних справ – О. Ковалевський, міністр торгівлі і промисловості – П. Пилипчук, міністр охорони здоров’я і опікування – І. Липа, міністр освіти – П. Холодний, міністр віросповідань – І. Огієнко, міністр праці – В. Садовський, міністр шляхів – С. Тимошенко, міністр фінансів – Л. Юрчик, міністр суспільної опіки – О. Стемповський, міністр пошт і телеграфу – І. Косенко, міністр єврейських справ – П. Красний, державний секретар – В. Оніхімовський, державний контролер – Кабачків.
Громадський вісник, Харків, 1921, 1 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7