Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 квітня 1921 (субота)

Харків. РНК УСРР дозволила селянам Харківської, Волинської, Катеринославської та Чернігівської губерній, що виконали скорочену продовольчу розкладку, вільно розпоряджатися хлібними лишками. На інші губернії ця постанова поширювалася в міру виконання ними продовольчої розкладки. Зокрема, окремі повіти після виконання завдання по здачі хліба державі отримували ті ж самі права, що й губернії, які впоралися з планами хлібозаготівлі, однак за умовою, що на їхню територію заборонялося завозити зерно з інших волостей та повітів (до виконання останніми завдань продрозкладки). У волостях, що здали продрозкладку, для попередження зловживань, дозволявся товарообмін або торгівля виключно з робітничими і кооперативними організаціями.
Коммунист, Харьков, 1921, 15 апреля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7