Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 березня 1979 (неділя)

Відбулися вибори до Верховної Ради СРСР десятого скликання. До Ради Союзу обрано 750 депутатів, з них 144 – від УРСР. До Ради національностей обрано 750 депутатів, з них 32 – від УРСР. У складі депутатів 522 робітника, або 34,8%, 244 колгоспника, або 16,3%, а всього робітників і колгоспників 766, або 51,1%. Серед депутатів членів і кандидатів у члени КПРС 1075 чол., або 71,7%, безпартійних – 425, або 28,3%, жінок – 487, або 32,5%. Депутатів віком до 30 років – 317, або 21,1%, членів ВЛКСМ – 207, або 13,8%.
Радянська Україна. – 1979. – 7 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1976-1985: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 459 с. - ISBN 966-02-3607-7