Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 листопада цього року пішов з життя Костянтин Хромов (1961–2021) – відомий в Україні та за її межами фахівець з історії та монетної справи Улусу Джучі (Золотої Орди) у XIII–XV ст.

Із сумом повідомляємо, що 11 листопада цього року на 60-му році життя пішов у засвіти Костянтин Хромов (1961–2021) – відомий в Україні та за її межами фахівець з історії та монетної справи Улусу Джучі (Золотої Орди) у XIII–XV ст., грошового обігу у середньовіччі на території сучасної України, передусім, на литовсько-ординських прикордонних територіях у XIV–XV ст., а також місцевих наслідувань джучидських монет, фахівець не лише з нумізматики, а й з геральдики і метрології, знавець середньовічних технологій карбування монет. Він мав понад 70 наукових публікацій, з якими можна ознайомитися за посиланням (https://independent.academia.edu/KonstantinKhromov), був головним редактором кількох колективних видань, присвячених нумізматиці Східної Європи, а з 2001 р. – автором спеціалізованого інтернет-ресурсу «Спадкоємці Чінгіз-хана та їх монети» (www.hordecoins.club). Костянтин Костянтинович активно співпрацював з Інститутом історії України, друкував статті в інститутських наукових збірниках, брав участь у наукових заходах Інституту, присвячених проблемам історії середньовіччя, грошового обігу і монетної справи, а також спеціальних історичних дисциплін. Його відхід з життя став великою втратою для історичної науки.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та друзям Костянтина Костянтиновича Хромова. Світла пам'ять!

Фото В. Станіславського (науковий семінар в Інституті історії України 12 березня 2020 року)

618f970abd120.jpg