Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 листопада 1921 (неділя)

Харків. РНК УСРР визнала доцільним надати небезпечним для суспільства правопорушникам, що підлягали ізоляції в концентраційному таборі, право на пристосовування до трудового життя. Зважаючи на це, максимальний строк ув’язнення із залученням до примусових робіт і без них, мав обмежитися 5 роками, причому в судових вироках про притягання до примусової праці належало визначати, чи потрібно утримувати засудженого під охороною, та чи підлягав він примусовим громадським роботам або роботі за фахом.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 27 листопада

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7