Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 грудня 1921 (четвер)

Відбувся обмін нотами між урядами УСРР та Польщі. Нота Польщі у відповідь на ноту Х. Раковського, в якій вказувалося на те, що Польща не дотримувалася Ризької мирної угоди, зазначала, що внаслідок громадянської війни на території УСРР, враження радянським урядом релігійних та національних почуттів громадян, розпочалася їх масова втеча до Польщі. У відповідь Раковський звинуватив Генеральний штаб Польщі в керівництві військовими авантюрами Ю. Тютюнника та висловив побажання, щоб польський уряд не давав приводу до суперечок з УСРР. Зі свого боку він завірив польську сторону, що зробить усе можливе, щоб забезпечити співробітництво з Польщею.
Вісті, Київ, 1921, 23 грудня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7