Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 лютого 1990 (субота)

У Зверненні Верховної Ради УРСР до громадян України відзначалось надзвичайно складне становище в країні, “вийшли назовні проблеми й протиріччя, які нагромаджувались роками. До того ж виникли нові труднощі: упала дисципліна, збільшились дефіцити, зростають злочинність, тіньова економіка, нестабільність у суспільстві”. Верховна Рада УРСР закликала громадян України “давати рішучу відсіч екстремізму, націоналізму, сепаратизму, шовінізму, зміцнювати єдність людей всіх національностей”.
Радянська Україна. – 1990. – 20 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7