Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 січня 1940 (неділя)

Київ. Заступник наркома внутрішніх справ УРСР М.Горлинський надіслав спецповідомлення секретарю ЦК КП(б)У про реагування населення України на фінляндські події. «Опубліковане у пресі заперечення генерального штабу Ленінградської військової округи і повідомлення Народного Комісаріату Закордонних справ про порушення Швецією і Норвегією нейтралітету, — йшлося у повідомленні, — викликало у трудящих хвилю здорового патріотичного піднесення. Поряд із цим сповільнення просування частин РСЧА на фінляндському фронті викликало з боку антирадянського елементу різних провокаційних і поразницьких настроїв. Перебої з постачанням продуктами харчування, ворожі елементи пов’язують із подіями на фінляндському фронті. Наводилися найбільш характерні висловлюванння. Робітник Одеси Симоненко: «...Нашому народові не страшні провокації цих козявок. Ми, як один, будемо захищати нашу батьківщину. Партія доведе до кінця свою правильну політику і визволить трудящих Фінляндії від білофінів». Токар майстерень Інституту гігієни праці і профзахворювань м. Києва Курасов: «...Фінляндський народ стоїть проти радянської влади.І мимаємо розуміти, що значить відступ мирного населення, це значить , що народ не йде за радянську владу і тому Червоній армії ніколи не завоювати фінляндської території». Висловлювалася сумніви у легітимність «Народного уряду Фінляндії» (маріонеткового), щодо кількості втрат, як їх подавали радянські газети, у боєздатність Червоної армії, яка виявилася міфічною. «Ворошиловські залпи виявилися страшними лише на папері. Все це підірвало наш престиж в усьому світі». (Робочий артелі «Інвалідполіграфіст» Блиндер. Висловлювалися симпатії до боротьби фінського народу: «Маленький народ, а захищається героїчно» (Технік облконтори «Заготскот» м. Вінниця Воскресенський. «Ось чудовий народ, казав письменник А.Любченко, — я пишаюся тим, що в наш час існує нація, яка дійсно героїчно бореться за свою незалежність». Поширювалися чутки про те, що на Україні і в інших місцях приховано йде мобілізації, щоб поповнити величезні втрати. «Якщо тільки спалахне світова війна, — казала службовець поліклініки Бойко, то повстання багатьох національностей в СРСР неминуче. В першу чергу це, безперечно, буде Україна. Зі зброєю у руках народ заговорить інакше. Українці вимагатимуть відповіді, де подівся їхній хліб, крупа, масло, цукор і багато інших продуктів. Вони роблять велику помилку, що позбавляють населення плодородної і багатої України самого необхідного хліба і цукру. Говорять зараз особливими темпами вантажать і вивозять з України зерно і цукор. Хочуть про всяк випадок зосередити припаси у Росії». Відомий український письменник М. Рильський казав: «Так... заварили ми кашу. В Західній Україні і в Західній Білорусії народ вже далеко не у захваті від приєднання. Роботи нема, хліба нема. Спробували місцеві робітники поїхати на Донбас і відразу повернулися. Темпи шалені, а зарплатня жебрацька. Жити нема де, істи нема чого. Всією цією невдалою політикою ми самі як би агітуємо проти радянського устрою. Чому дивляться члени Верховної ради, вожді. Чого вони мовчать. Невже не можна налагодити справи хоча б з продовольством. Адже сам Карл Маркс казав — «Битіє визначає свідомість», а яке у нас зараз погане битіє. «У нас кажуть, що колгоспники які приїзджають з села, усе розкуповують... — сказав єврейський письменник, бувший сіоніст Талалаєвський, значить у них нема хліба. Якщо вони кидаючи господарство, стирчать цілі ночі у чергах... Я нещодавно повернувся зі Львова, там зовсім жах, люди просто голодують. Нічого собі реклама для радянської влади. Прийшли визволити братів зпід польського ярма, а самі моримо їх голодом. Який позор».
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська