Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 лютого 1940 (п’ятниця)

Київ. Начальник ОВ НКВС КОВО майор державної безпеки А.Міхеєв надіслав доповідну записку наркому внутрішніх справ УРСР І.Сєрову про політикоморальний стан сімей начальницького складу 60-ї стр. дивізії. Зазначалося, що з убуттям дивізії на фінляндський фронт серед дружин командно-начальницького складу, що лишилися на проживання в Луцьку, відзначені значні стремління до їхнього виїзду з території Західної Україну у глиб СРСР. Сім’ї, що від’їзджають пояснюють свій від’їзд відсутністю на території Західної України радянський військ, близькість німецького кордону. 9 січня з Луцьку виїхали дружини: нач. штабу дивізії — Соколова, нач. ВХС — Архипова, нач. фінвідділу — Штепа та ін. Різко впливає на настрої дружин командно-начальницького складу те, що приватна торгівля закрилася, а держторг не забеспечив розгортання мережі радянської торгівлі. Це призвело до того, що у місті продуктів і предметів першої потреби (мила господарського, туалетного, солі, круп, папірос тощо) немає зовсім. «Дружини командирів простоюють у чергах з місцевим населенням цілими годинами, — зазначалося в документі, — і піддаються з боку останніх різноманітних глузувань: «Для вас тут продуктів немає, це наша лавка. Ви лавки позакривали, а свої не відкрили». «Поляки такого стану, в якому вони опинились, не витримають і навесні обов’язково повстанутьіт.п.»На цьому грунті поширюються різноманітні чутки. Дружина нач. клубу 358го стр. полку Коробко заявила: «Виїзджати необхідно тому, що ми не знаємо що з нашими чоловіками, а тут навесні поляки будуть різати людей, що приїхали з України.»
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська