Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 лютого 1940 (четвер)

Ворошиловград. Відбулися заходи з приводу відзначення 35х роковин з дня першого великого страйку на заводі Гартмана (згодом паровозобудівельний завод ім. Жовтневої революції). В пресі наголошувалося, що цим страйком, «який перетворився на загальнополітичну демонстрацію луганського пролетаріату, керував К.В. Ворошилов». На підприємствах і заводах сотні агітаторів провели бесіди і лекції з цього приводу, в клубах і червоних кутках відбулися вечоризустрічі з учасниками тих подій.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 1 березня.