Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 cічня 1939 (понеділок)

УРСР. На підприємствах та в установах республіки почалася кампанія масової перевірки трудової дисципліни та покарання її порушників. За неявку 1 січня на роботу звільнено з посади та виселено з гуртожитку прохідника шахти “Центрально-Заводська” тресту “Куйбишвугілля”; не допущено до подальшої роботи трьох робітників шахти № 17-17 БІС тресту “Сталінвугілля”; Одеса: за спізнення на роботу викликані на загальні збори вісім працівників заводу ім.Леніна, попереджені про звільнення сім працівників Канатного заводу; Харків: засуджені на цехових зборах дев’ять працівників заводу ім. Шевченка, отримали догану два робітника канатного заводу ім. Петровського.
Вісті ВУЦВК. – 1939. —3, 4 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7