Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 січня 1939 (п’ятниця)

Москва. Народний комісар важкої промисловості СРСР видав наказ № 15 “Про хід виконання на підприємствах важкої промисловості постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 28 грудня 1938 р. “Про заходи по упорядкуванню трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування і боротьбу із зловживаннями в цій справі”. Констатувалося невиконання керівництвом підприємств настанов партії і уряду, повідомлялося про вжиті заходи стосовно “горе-керівників”: звільнено з роботи і віддано під суд керівника металургійного заводу ім. Карла Лібкнехта; на руднику ім. Ілліча Криворізької округи оголошено сувору догану з попередженням начальнику дільниці шахти № 307 Слюсарю “за потурання прогульникам, видання звільняючих записок”; знято з роботи і віддано під суд керівника рудоуправління ім. Ілліча Лимонченка, начальника відділу капітального будівництва Волошина “за свідоме не вживання заходів по відношенню до прогульників”.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 15 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7