Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 січня 1939 (вівторок)

Київ. Народний комісаріат місцевої промисловості УРСР видав наказ № 40 “Про хід виконання на підприємствах та в установах місцевої промисловості УРСР постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 28 грудня 1938 р. “Про заходи по упорядкуванню трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування і боротьби із зловживаннями в цій справі”. Констатувалися випадки потурання керівників підприємств “дезорганізаторам виробництва”. Повідомлялося про зняття за це з роботи та віддання під суд директора Київського заводу ім. Калініна Литвинова, начальника ливарного цеху Київського заводу “Економайзер” Ростовського; про оголошення догани з попередженням директорам київських підприємств “Керамік”, заводу по виготовленню друкарських машинок, Інституту кераміки і скла, Укрзбутмісцевпрому, Укрпостачмісцевпрому.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 28 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7