Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 квітня 1939 (вівторок)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило прийняти пропозицію Президії Верховної Ради УРСР про закриття церков у: с.Копистерині та с.Ксендзовка Шаргородського району Вінницької області; с.Кудіївці Станіславчикського району тієї ж області; с.Миколаївці Яновського району Одеської області, Різдво-Богородицької церкви у с.Велика Слобода Червоного району Чернігівської області; с.Ворошиловці Хмільовського району Кіровоградської області; с.Попівці Звенигородського району Київської області; с.Лашках Грицівського району, с.Катеринівці Чорноострівського району Кам’янець-Подільської області; с.Миколаївці Амвросіївського району Сталінської області; с.Голіївка Житомирської міської ради Житомирської області; с.Писарівці Вінницького району Вінницької області.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.510. — Арк.32-34.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7