Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 травня 1939 (вівторок)

Миколаїв. Народився Калашников Вадим Федорович – український режисер, сценарист, театрознавець. Закінчив 1962 театрознавчий (курс І.Волошина) та 1974 режисерський (курс І. Чабаненка та М. Резниковича) факультети Київського театрального інституту; працював у театрах Миколаєва та Харкова, зав. літературною частиною Київської філармонії, головний режисер Київського театру поезії (1981-84) і театру-студії „Маска” (з 1988); режисер-постановник вистав: „”Щоб всесвітом йшла любов” (власна п’єса) ”Нескінчений щоденник” Е. Межелайтіса (обидві -1981), „Кларнети ніжності” за П.Тичиною (1982),”І вічно – бій” О.Блока (1987); автор праць з театрознавства.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. — С.282.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7