Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 серпня 1939 (вівторок)

Київ. 15-17 серпня відбулася нарада активу працівників охорони здоров’я. Присутні близько 150 делегатів, у тому числі заступник голови Верховної Ради УРСР, головний лікар дитячої лікарні в м. Ніжин Радченко, депутат Верховних Рад СРСР і УРСР, президент АН УРСР академік О.Богомолець та ін. Учасники заслухали і обговорили доповідь Наркомату охорони здоров’я УРСР про підсумки та перспективи роботи у царині охорони здоров’я населення республіки. Констатувалися чисельні прогалини в організації лікувальної справи на селі. Завідувач сільським сектором лікувально-профілактичного управління наркомату здоров’я УРСР повідомив, що у 1938 р. 87 тис. хворих не могли отримати стаціонарного лікування; з 104 відряджених до села молодих спеціалістів, залишилося лише 26.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 16, 17 серпня

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7