Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 серпня 1939 (четвер)

Москва. В.М.Молотов повідомив на засіданні Верховної Ради СРСР про ратифікацію радянсько-німецького договору про ненапад. „Радянсько-німецький договір про ненапад, – наголосив він, – означає повторот у розвитку Європи, поворот у сторону поліпшення відносин між двома найбільшими державами Європи. Цей договір не тільки дає нам усунення загрози війни з Німеччиною, звужує поле можливих воєнних сутичок у Європі, і служить, таким чином, справі загального миру, – він повинен забезпечити нам нові можливості росту сил, укріплення наших позицій, дальший рост впливу Радянського Союзу на міжнародний розвиток”.
Більшовик України. – 1939—№ 9. — С.1 - 9.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7