Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 січня 1929 (четвер)

Глобине, с., нині м. Полтавської обл. Народився Зарицкий І.В. – український художник скла, народний художник УРСР (1983). У 1954 закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, автор творів: блюда „Кобзар”, „На панщині”, „Катерина” (всі – 1963-64); вази „Слава праці” (1965), „Київська весна” (1982), „Лісова казка” (1986); сервізи „Весняний” (1977), „Лісова пісня” (1986), „Березень2 (1987), „Золота осінь” (1988), „Ізумруд” (1989); скульптури „Одарка і Карась” (1965); декоративні композиції „Зима” (1990), „Два кольори” (1991).
Мистецтво України: Біографічний довідник. – К., 1997. — С.256.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0