Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 лютого 1929 (п’ятниця)

Харків, м. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило постанову Комісії політбюро ЦК КП(б)У по українізації від 7 лютого 1929 р. „Підсумки та практичне проведення українізації спілкою залізничників”; заслухало доповідь НК РСІ про обслідування стану українізації, зокрема якості її проведення в НКЮ, НКФ, Наркоматі праці. Ухвалено провести у травні 1929 р. за участю ВУРПС перевірку службовців на предмет вивчення ними української мови та звільнити з роботи тих, хто „не відповідає вимогам законодавства щодо українізації”.
ЦДАГОУ. – Ф.1. —Оп.6. —Спр.163. —Арк.41.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0