Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 березня 1929 (понеділок)

Київ, м. Народився Бялик М.Г. – російський і український музикознавець, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1982), кадидат мистецтвознавства (1969). Випускник Київської консерваторії (закінчив під керівництвом педагогів Є. Слівака і А.Луфера у 1951 р. клас історії музики, а у 1953 р. – клас фортепіано). Впродовж 1951-1954 рр. працював викладачем Дніпропетровського музичного училища, з 1968 р. – в Ленінградській консерваторії. Автор музикознавчих праць: „Л.Ревуцький” (1973), „Л.М.Ревуцький” (1979), „Євгеній Мравинський” (1982), статті про Б.Лятошинського, Ю.Мейтуса, А.Штогаренка, В.Губаренка та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник. – К., 1997. —С.95.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0