Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 квітня 1929 (п’ятниця)

Дрогобич, м., нині Львівської обл. Народився Жеплинський Б.М. – український бандурист. Вчився гри на бандурі у Ю. Сінгалевича та О. Гасюк, у 1950 р. закінчив Львівський політехнічний інститут, того ж року разом із групою бандуристів був репресований. У засланні створив капелу бандуристів селища Торба Томської області. У 1959 р. повернувся на Львівщину. Має у репертуарі власні твори (у співавторстві з братом Романом): „Цвіти наш Роздол”, „Дзвени, бандуро”, „Веселі коломийки” та ін.; обробки українських народних пісень. Записав твори кобзарів П.Носача, Г.Ільченка, Є.Адамцевіча, О.Маркевича, М.Башловки, лірника О.Чемерського та ін. Автор нарисів про кобзарів-бандуристів.
Мистецтво України: Біографічний довідник. – К., 1997. —С.240.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0