Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 травня 1929 (вівторок)

Нижні Устрики, м., нині Польща. Народився Мисько Е.П. – український скульптор, народний художник УРСР (1978); 1956 закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагог І.Севера), професор Львівської Академії мистецтв (1981); автор творів: пам’ятник І. Франкові (1964), монумент Бойової слави радянських збройних сил (1969-70), обидва – у Львові у співавторстві; портрети художників Ф.Нірода (1957). О.Кульчицької (1957-60), О.Новаківського (1960), Л.Левицького (1966); письменників: Р. Іваничука (1970), В.Стефаника (1971), Р.Лубківського (1977). Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1972).
Мистецтво України: Біографічний довідник. – К., 1997. —С.413.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0