Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 липня 1929 (субота)

Шульц, м. поблизу Відня. Пішов з життя Мандичевский Євсевій– український і австрійський музикознавець, композитор, диригент, педагог, доктор музико-знавства (1897); здобув музичну освіту у Чернівцях (у С.Воробкевича і А.Гржімалі), потім – у Віденському університеті, професор Віденської консерваторії, дослідник творчості Й.Гайдна, Й.Брамса, Ф.Шуберта, редактор повного видання їхніх творів; автор 11 українських хорів (у тому числі „Ой, діброво” та „І день іде і ніч іде” на слова Т.Шевченка). Народився 17 серпня 1857 р. у с. Молодія, тепер Чернівецької обл.
Мистецтво України: Біографічний довідник. – К., 1997. —С.395.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0