Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 вересня 1929 (понеділок)

Подільське с., тепер Хмельницької обл. Народився Цицалюк Григорій Никифорович (помер 17 квітня 1995, Харків) – український композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР (1977). У 1953 закінчив Львівську консерваторію (у С.Людкевича), художній керівник Вінницької філармонії (1953-57), з 1961 – викладач Харківського інституту культури, з 1962 – Харківського інституту мистецтв, професор (1987); автор творів: для симфонічного оркестру – „Легендарні партизани” (1954), „Епічна поема” (1963), симфонія (1968), поема „Отакар Ярош” (1974), сюїти – „Пісня рідного краю” (1980), 2 цикли „Українські симфонічні танці” (1982, 1984), інструментальна, вокальна і музика до театральних вистав.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. — С.624-625.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0