Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 жовтня 1940 (середа)

Москва. Газета «Правда» вмістила на своїх шпальтах рецензію на повість Докії Гуменної «Вірус» (А.Фарбер «Лживая повесть»). «Марксистської» критики було піддано роботу української авторки, яка на матеріалах одного з обласних відділів охорони здоров’я сатирично викрила бюрократичні форми радянського керівного апарату.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3х кн. Кн. 2. — Київ: Рось, 1994. – С.448-449.